Євген Коновалець – військовий діяч і політик
Минає 125 років від дня народження Євгена Коновальця, котрий відійшов маючи лише 47 років. Історія вчить, що легше вмирати, легше приносити себе в жертву, легше закликати до жертви й посвяти, ніж будувати державне життя народу.
Народився 14 червня
1891 р. в учительській родині в селі Зашків, поблизу Львова. Після навчання у
народній школі та в гімназії, яку закінчив 1909 року, студіював у Львівському
університеті (правничий факультет), готувався до юридичної праці. Вивчаючи
юридичні дисципліни, пройшов ще й повний курс історії України під керівництвом
професора Михайла Грушевського. Правничі науки – „хліб" для юриста, а
знання рідної історії – це не лише поширення діапазону наукових знань, а й
основне підґрунтя для людини, що прагне формувати політичну думку.
Передовсім інтелігент, усвідомивши
підневільний стан свого народу, повинен шукати шляхів виходу з того стану.
Молодого Коновальця і його побратимів розв'язка цього питання хвилювала. У
тогочасної студентської молоді домінуючою була думка про здобуття державної
незалежності. Тож недарма такого широкого розголосу набув реферат Дмитра
Донцова, виголошений на Другому Всеукраїнському студентському З'їзді в липні
1913 року у Львові: „Сучасне політичне положення нації і наші завдання".
У 1914 році Євген Коновалець був
мобілізований до австрійської армії, а в наступному році, після бою на Маківці,
потрапив до російського полону. Звільнившись у результаті Березневої революції,
восени 1917 року, бажаючи віддати свій труд новоутвореній українській
державності, молодий офіцер подався до Києва, де приступив до організування
українських Збройних Сил, спочатку куреня Січових Стрільців, а згодом і
Корпусу. Моральна сила, високий авторитет, сталева воля Євгена Коновальця
виростали з його сильного характеру, націоналістичного світогляду, політичної
дії воїна-революціонера.
Євген Коновалець знав, що в боротьбі за державну самостійність і за укріплення держави
найголовнішою й фізичною силою є добре зорганізована, глибоко патріотична й
добре вишколена армія. 27-літній офіцер став найвидатнішим командиром тодішніх
збройних сил в Українській Державі. Підлеглі Коновальцеві Січові Стрільці разом
зі своїм командиром зберігали культ
соборності. Коли виникла потреба переходу на Захід України, де розгорілися
бої з польськими озброєними частинами, вони залишились в Києві, вважаючи, що
саме в Києві – у столиці – вирішуватиметься доля відновленої Української
Держави. “Шлях до вільного Львова веде через вільний Київ”, – стверджував Коновалець.
Після Поразки
Визвольних Змагань, у той час, коли багатьох громадян України охоплювали відчай і апатія,
Є.Коновалець зі своїми бойовими друзями повною мірою усвідомлював, що боротьба
не закінчилася, оскільки живою залишилась у серцях патріотів Національна Ідея.
Постала необхідність творення організованої сили, оскільки, „Як не буде в нас
сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як же ж
будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все,
що нам треба" (Є.Коновалець).
У 1920 році утворено Українську
Військову Організацію (УВО), яку в липні 1921 року очолив полковник Є.
Коновалець. Ішлося про збереження й укріплення військового кістяка. Згодом
постала необхідність будувати політичну організацію. Нею стала створена на
початку 1929 року з ініціативи Є.Коновальця та його однодумців, у результаті
ретельної підготовки через консолідацію найкращих політично-патріотичних
революційних сил Організація Українських Націоналістів (ОУН). Вістря боротьби
ОУН було спрямоване проти головних ворогів української державності –
московських большевицьких сатрапів і польської окупаційної шовіністичної влади.
Червона Москва після знищення Симона
Петлюри бачила в особі Є.Коновальця свого головного противника. Висланий
большевиками терорист Павло Судоплатов підсунув полковникові пекельну машину,
від вибуху якої 23 травня 1938 року в Роттердамі обірвалося життя борця за
Україну. Сталося це через 12 років після вбивства Симона Петлюри.
„У вогні перетоплюється залізо у сталь,
у боротьбі перетворюється народ у націю" – ці слова полковника Коновальця
і сьогодні є дороговказом для молодого покоління українців.
Комментариев нет:
Отправить комментарий